Трамвай на острові Рузвельта – це канатна дорога в Нью-Йорку, маршрут якої проходить через Іст-Рівер, з’єднуючи острів Рузвельта з Верхнім Іст-Сайдом Мангеттена. Цей трамвай був першим приміським канатним транспортом в Північній Америці, який був відкритий у 1976-му році. Трамвай користується великим попитом, адже лише за період більш ніж 40 років його загальний пасажиропотік склав 26 мільйонів пасажирів. Далі на manhattan-future.
Сам трамвай складається з двох вагонів, які відправляються з одного берега та рухаються вперед/назад на інший по двох паралельних коліях. Варто відмітити, що робота цього виду транспорту не керується Управлінням міського транспорту Нью-Йорку, на відміну від інших засобів для пересування. І хоча цей транспорт керується окремою компанією, трамвай користується картковою системою “MetroCard MTA”, а із квитком до канатного трамваю у пасажира є можливість безкоштовної пересадки до системи метро.
Роботою канатного трамвая Мангеттена на острові Рузвельта керує компанія “Leitner-Poma”, яка працює від імені корпорації “Roosevelt Island Operating Corporation”, державної суспільно-корисної корпорації в штаті Нью-Йорк. Вона була створена у 1984-му році, а її основна мета – це надання саме транспортних послуг на острові Рузвельта у Мангеттені.
Навіщо на острові був споруджений канатний трамвай?
Острів Рузвельта спочатку з’єднали із основним Мангеттеном тролейбусною лінією, маршрут якої пролягав через Квінзборський міст. Робота цієї лінії почалась з моменту його відкриття у 1909-му році. Тролейбуси до континентальної частини Нью-Йорку зупинялись посередині мосту, де пасажири висаджувалися на ліфт, який доставляв їх вже на острів.
Як-не-як, але ця тролейбусна лінія та ліфт були єдиним сполученням острова Рузвельта з рештою міста, тож цей маршрут діяв аж до 7 квітня 1957-го року. Тоді більшість інших тролейбусів вже зупинила свою експлуатацію – тролейбуси в штаті Нью-Йорк були замінені на автобуси. До того часу вже було завершено спорудження мосту до Квінза – він дозволив вирішити транспортну розв’язку в місті.
Вибір та проєктування транзитного сполучення до острова Рузвельта
По-перше, приблизно у середині 1970-х років острів Рузвельта був реконструйований для розміщення на цій території нових житлових проєктів: вони мали бути доступні для людей із низьким та середнім доходом. Зважаючи на це, з’явилась необхідність у будівництві зручного сполучення громадського транспорту з основною частиною міста. На той час вже були проведені трамвайні колії, проте до 1970-х років вони експлуатувались без ремонту, а станція метро Roosevelt Island, яка мала обслуговувати острів через сполучення метро 63rd Street, ще не була добудована. 1971-го року Корпорація міського розвитку вирішує залучити компанію “Lev Zetlin Associates”, аби вони вибрали та спроєктували транзитне сполучення до острова Рузвельта.
Компанії потрібно було зробити техніко-економічне обґрунтування проєктування тут деякого виду транспорту, тож команду LZA очолює James A O’Kon PE. Спочатку досліджувалась можливість спорудження тут трьох альтернативних видів транспорту: паром, ліфт мостом та канатна дорога. Компанією було обрано канатний трамвай, тож вони приступили до розробки системи для тендеру. Постачанням, встановленням канатної дороги та його обладнанням займався Фон Ролл, якого було обрано раніше. Тоді ще був зупинений єдиний ліфт до острова Рузвельта, пішохідна доріжка закрилась у 1974-му році. Всі сподівались на те, що незабаром вже буде відкритий канатний трамвай.
Спочатку споруджувалися вежі для трамвайної системи, їх звели до липня 1975-го року. Повне завершення встановлення всього обладнання було заплановане на грудень того ж 1975-го року. І ось нарешті будування трамвайної лінії було повністю завершено – канатна дорога була відкрита в липні 1976-го року, як тимчасове рішення для транспортних потреб зі сполученням острова. Проте незважаючи на це, трамвай став більш популярним за метро, проєкт якого все більше відставав від графіка спорудження. Канатна дорога на острові була перетворена на об’єкт постійного пересування, який залишався єдиним до 1989-го року.
Занепад трамваю через відкриття метро
Врешті-решт, у жовтні 1989-го року було завершено будівництво метро, сполученням Мангеттену із Рузвельтом. І хоча перед відкриттям станції сталися два серйозні збої (у 1978-му році необхідність у заміні зношених кабелів, а у 1986-му році закінчився термін дії полісу страхування відповідальності трамвая), вони не стали перешкодою для відкриття метро. Оскільки будівництво метро на 63-й вулиці завершилося, щоденний пасажиропотік канатного трамвая різко зменшився – зі звичайних до 5500 пасажирів у 1989-му році, і до 3000 людей у 1993-му році. Також трамвай закривався на період з жовтня 1993-го року по січень 1994-го року для реконструювання обладнання.
Канатний трамвай залишався єдиним видом транспортом, який був захисником використання саме жетонної системи оплати транспорту Мангеттена та Нью-Йорку. Спочатку тут використовувався спеціальний жетон, який купувався на касі канатної дороги, а вже пізніше він був замінений на стандартний різновид для метро і автобусів.
Вже у 2003-му році “MetroCard” зміг переконати компанію трамвайної дороги на перехід до більш сучасної системи, а 1 березня 2004-го року така оплата була повністю введена. Вартість оплати в канатному трамваї була встановлена така ж, як і в метро або автобусах – 2,75 доларів США за поїздку в одну сторону. Варто відмітити, що в період страйку громадського транспорту в Нью-Йорку 2005-го року, канатний трамвай на острові Рузвельта залишився працювати, оскільки власність транспорту перебувала на приватній компанії.
Оновлення трамваю та сучасна робота канатної дороги
1 березня 2010-го року трамвайна лінія була закрита в рамках проєкту реконструкції загальною вартістю до 25 мільйонів доларів США. Французька компанія “Poma” допомогла із модернізацію, оновленням та заміною усіх компонентів системи трамваю, крім трьох основних баз вежі. Після реконструкції вдалося удосконалити трамвайні троси, через що вагони тепер можуть вільно та незалежно один від одного рухатися (до цього вони мали рухатися одночасно, через що виникали труднощі з технічним обслуговуванням та реагуванням).
Трамвай знову був відкритий 30 листопада 2010-го року. Проєкт модернізації унікального канатного трамвая Мангеттена на острові Рузвельта був завершений за 9 місяців, хоча планувалося вкластись у 7 місяців.
Канатний трамвай на острові Рузвельта є особливим транспортним сполученням в місті – він містить дві кабіни, які рухаються самостійно та незалежно один від одного в різні напрямки тросами, які підвішені на власній парі. Кожна каюта трамвая може вмістити у собі до 110 пасажирів, а швидкість вагонів дозволяє в день здійснювати в середньому до 115 рейсів.
Швидкість канатного трамвая дорівнює приблизно 17 миль на годину (або 27 кілометрів на годину), за 3 хвилини проїжджаючи до 3140 футів або 960 метрів. Максимальна висота, на яку піднімаються вагони сягає 230 футів або 70 метрів над рікою Іст, а маршрут пролягає зокрема північною стороною мосту Квінзборо. Під час маршруту канатним трамваєм на острові Рузвельта відкривається краєвид на східну частину центрального району Мангеттена.
