Морський порт Саут-Стріт (оригінальна назва South-Street Seaport) є історичним місцем у Мангеттенському районі Нью-Йорка. Центр Саут-Стріт розміщується в місці перетину вулиці Фултон із річкою Іст, де вони примикають до фінансового району Нижнього Мангеттену, поруч із відомою Перл-стріт. Далі на manhattan-future.
Морський порт Саут-Стріт не лише виконує функцію водного транспортування в місті – він також є особливим районом, історія якого дещо відрізняється від сусідніх вулиць та кварталів фінансового району. Південний порт Мангеттена входить до складу “Manhattan Community Board 1”, що у центрі Нижнього Мангеттена, межуючи з Фінансовим районом західної частини, на південному заході та на півночі. Порт має водне розміщення біля Іст-Рівер, а на північному сході розташовано два мости: міст Мангеттена та Бруклінський.
Район Саут-Стріт-Сіпорт є прикладом однієї з найстарішої історичної архітектури серед інших споруд центра Мангеттена, тут також зосереджено значну кількість пізніше відреставрованих будівель періоду ХІХ століття. Поруч з південним морським портом міста розташовані й вітрильні кораблі минулих століть, які були успішно реконструйовані.
Робота Саут-Стріт як морського порту Мангеттена
Перше відплиття з пірсу морського порту відбулося у 1625-му році – того року голландська Вест-Індська компанія вирішила заснувати на цьому місці форпост. До порту у XVII столітті поступово почали припливати поселенці, територія острову почала швидко заселятися новими людьми. Тоді провідною вулицею від Саут-Стріт-Сіпорт стала вулиця Перлу, назва якої походить від знайдених на прибережній від річки території мушель-перлин.
Вигідне географічне розташування Перл-Стріт (поблизу від морського порту) дозволило вулиці стати популярною не тільки серед поселенців, а й серед торговців, які припливали сюди. Врешті-решт довжина річки Іст звузилась, тож з’явилася необхідність у розширенні причалу, що і було зроблено у другій половині XVII століття.
Причал відтоді проходив вулицями Уотер, доходячи до Фронт-Стріт, а пізніше, на початку ХІХ століття до району причалу поєднали також Південну вулицю. Причал південного Мангеттена із плином часу ставав ще популярнішим, оскільки через своє географічне розміщення він мав природний захист від західних вітрів і льоду з річки Гудзон.
Війна за незалежність США та перша конкуренція порту
У період Війни за незалежність США морський порт майже не функціонував, адже у 1776-му році він був окупований англійськими військами. Негативний вплив на торгівлю Саут-Стріт-Сіпорт продовжувався 8 років, і тільки у 1783-1784-му році ситуація покращилась. Тоді ж значна кількість торговців повернулась до Англії, і частина портових підприємств, що знаходились на півдні Мангеттена, зупинили свою діяльність. Попри це, морському порту вдалося швидко вийти із післявоєнної кризи, і вже в 1797-му році цей порт став частиною найбільшої системи морської торгівлі в США. Протягом 1815-1860-х років даному порту присвоєно назву на честь міста Нью-Йорка.
5 січня 1818-го року сталася важлива подія в історії Південного морського порту Мангеттена – того дня 424-тонний трансатлантичний корабель “Джеймс Монро” вирушив у тривалу дорогу з порту Ліверпуля, тим самим започаткувавши міжконтинентальний маршрут від Англії до США, пізніше такий шлях отримав назву “Лінія Чорної Кулі”. Цей маршрут використовувався до 1878-го року. У 1820-ті роки з’явилися перші компанії, їхня кількість зростала через комерційно успішні перевезення між Англією та США. Загалом судноплавство, зокрема з порту Мангеттена, зробило Нью-Йорк ключовим центром для організації світової торгівлі.
У 1822-му році розпочинає свою роботу нова компанія “Fulton Fish”, яка пізніше стане однією з ключових транспортних організацій поруч із портом Саут-Стріт. У 1825-му році в листопаді-місяці архітекторами було відкрито канал Ері, який розташувався в північній частині штату Нью-Йорк. Канал Ері виконує функцію з’єднання портів Нью-Йорку та Мангеттену із західною частиною штату. Із відкриттям такого каналу розпочався економічний розвиток для міста, але з’явились і додаткові потреби: необхідно було продовжити протяжність морських причалів та поглибити порт.
Велика пожежа в Нью-Йорку, період розквіту та занепаду
У 1835-му році сталася велика трагедія не тільки для Мангеттена, а і для всього Нью-Йорку: 17 грудня цього року зайнялася пожежа значних розмірів, через що руйнування зазнав зокрема і морський порт Саут-Стріт, значна кількість будівель поруч згоріли дотла. Проте не дивлячись на такі обставини, морський порт півдня Мангеттена відновився до 1840-х років, а ще через один десяток років розпочався період розквіту Саут-Стріт-Сіпорт.
Як вже було згадано, у 1850-х роках для морського порту поруч із Перл-Стріт розпочався період розквіту: в той час на території причалу відкривалася велика кількість торговельних підприємств, установ, чандлерів, майстерень, пансіонатів, салонів та інших публічних споруд. Проте вже до 1880-х років для порту розпочався “період занепаду”: він виснажувався, можливості для розвитку торговельного бізнесу зменшувався, а глибина порту не дозволяла заходити до нього більш великим кораблям.
До 1930-х років занепали не лише окремі споруди порту, а вже й значна кількість пірсів: їхня робота зупинилась, а розвантаженням транспортних кораблів загалом займались інші порти, такі як Вест-Сайд і Хобокен. Всі старі доки “WardLine”, які ще продовжували роботу до кінця 1950-х років, остаточно зупинили роботу: основні пірси Саут-Стріт-Сіпорт (такі, як частина 15, 16 та 17) залишилися пустими.
Функціонування морського порту як музею
Через занепад морського порту у 1940-х та 1950-х роках, було вирішено перекваліфікувати його на освітній лад. Таким чином, у 1967-му році Пітером та Нормою Стенфорд засновується музей морського порту Саут-Стріт. Музей став зосереджуватися на освітньому процесі, адже саме місце має велику історичну цінність. Вся територія музею стала місцем відтворення того робочого середовища, яке використовувалося у минулих століттях у період розквіту морського порту Саут-Стріт.
1982-го на території сучасного музею морського порту півдня Манхеттена розпочалася велика реконструкція: її мета полягала у перетворенні цього місця на більш привабливе для туристичних відвідувань. Проєкт такої перебудови був створений видатним американським розробником Джеймсом Раусом, концепція якого була взята з “фестивального ринку” (провідна стратегія відродження території у 1970-х роках). На вулиці Фултона із звичайного гаражного приміщення було споруджено висококласний торговий центр, а старі пірси морського порту були прибрані – замість них встановили торговий павільйон, робота якого розпочалась у 1984-му році.
Коли у XVII столітті тільки розпочалася забудова морського порту Саут-Стріт, початковою метою власників було збереження цілісності архітектури будівель, які розміщувалися на південно-західній частині Фултон-стріт (ще відома як Шермерхорн Роу). Зусилля задля збереження історичних пам’яток приближнього фінансового району Манхеттена не були марними – їм таки вдалося втілити намір.
Завітавши до мікрорайону цього морського порту, кожен немов повертається до періоду середини ХІХ століття Нью-Йорка, аби побачити торговельне життя цього місця. Поруч із Саут-Стріт-Сіпорт розташовано кілька вітрильних суден, які мають історичну цінність – одним з таких є судно “Wavertree”. І хоча сусідня Фултон-стріт до сучасних років збереглася саме архітектурно, тут назавжди пануватиме атмосфера торговельного процесу того часу…
