Ніби тільки нещодавно по всьому Мангеттену розміщувалися телефонні будки, але до 20-х років ХХІ століття їх вже немає: на їхню еволюційну заміну прийшли більш зручні мобільні телефони. І хоча вже як кілька десятків років тому з вулиць Мангеттена були прибрані останні телефонні будинки, історія появи телефонного зв’язку завжди буде жити вічно. Далі на manhattan-future.
1926-го року велика телефонна компанія Нью-Йорку заснувала нову штаб-квартиру, яка розміщується на Вест-стріт, 140, що у Мангеттені. Споруда є унікальним зразком архітектурного стилю “ар-деко”, який будувався п’ять років, потребуючи при цьому підготовленої розкопаної території на глибині до сімдесят футів (або 21 метр). Зведення цієї будівлі видатними людьми міста було охарактеризовано як пам’ятник новій ері будівництва саме багатоповерхових будинків (хмарочосів), переосмислюючи при цьому весь горизонт Мангеттена та Нью-Йорку.
Будівництво штаб-квартири великої Нью-Йоркської телефонної компанії було високо оцінено критиками Мангеттена. Один із таких критиків, Льюїс Мамфорд вважав спорудження такої будівлі зразком теперішнього бізнесу із усіма основними рисами, при цьому штаб-квартира не має жодних недоліків.
Потреба щодо розвитку телефонного зв’язку у Мангеттені
Із розвитком технологій, у Мангеттені з’явилась необхідність у спорудженні комерційного міжміського телефонного зв’язку. Саме тому одна американська телефонна та телеграфна компанія (перша назва якої була “AT&T”) вирішила здійснити перший в місті трансконтинентальний телефонний дзвінок (та один із перших загалом у Сполучених Штатах) – розмова відбулася 25 січня 1915-го року між Александером Грем Беллом (який знаходився у Нью-Йорку) та Томасом А. Ватсоном (давній помічник А. Грем Белла та доктор, який знаходився у Сан-Франциско). Відстань, між якою встановлювався зв’язок сягав 3400 миль (до 5500 кілометрів).
І хоча дзвінок був елементом типового рекламного методу, з цього моменту почався основний етап розвитку телефонного зв’язку у Мангеттені. Цей міжміський дзвінок між Александером Грем Беллом та Томасом А. Ватсоном став основою для закладання фундаменту корпоративного бачення Теодора Вейла (який є президентом Американської телефонної та телеграфної компанії) щодо можливості організації універсального обслуговування.
Універсальний зв’язок, який тоді почав з’являтися в Мангеттені, прив’язував абонентів мережевої компанії до найближчого із розміщеного об’єкту місцевих телефонних компаній “Белл” (які вже на той момент розташовувалися по всій країні), оскільки тільки за такої умови громадяни могли здійснювати зв’язок через мережу Американської телефонно-телеграфної компанії, яка на той час була єдиною та найпотужнішою серед інших постачальників послуг міжміського зв’язку.
Яка компанія прокладала телефонний зв’язок в місті?
Верайзон-білдінг (також відома як Барклі-Візі-білдінг) знаходиться на Вест-стріт, 140 в Мангеттені. Ця споруда стала першою, яка створювала зв’язок для нового покоління високих телефонних будівель, що зводилися у Нью-Йорку та по всім Сполученим Штатам протягом 1920-х років. Тут була переосмислена публічна важливість у розвитку сучасних телефонних мереж за рахунок їхньої прогресивності, ефективності та прагматизмі.
У ХХ столітті продовжувалися часті зміни в технологіях, особливо на це вплинув розвиток саме міжміського телефонного зв’язку – в цілому змінилась роль телефону в повсякденному житті кожної людини. Ці обставини підштовхнули компанію, що прокладала телефонний зв’язок у Мангеттені, до розробки нового типу будівель – вони мали б забезпечувати функціональний баланс телефонної інфраструктури в місті.
Протягом тривалого періоду часу мережеві хмарочоси Мангеттена були підтвердженням корпоративної впевненості, проте саме Нью-Йоркська телефонна компанія започаткувала комунікаційну роботу у Мангеттені з певною обережністю. Спочатку Барклі-Візі-білдінг затьмарила навколишні райони в місті, адже багатоповерхова споруда височіла над прилеглим Вашингтонським ринком, чотири- та 5-поверховими комерційними будинками, які розміщувалися вулицею Гудзон.
Нова вежа у Мангеттені не була схожою на інші будівлі в місті, вона не зливалася ані з навколишнім середовищем, ані з архітектурними стилями прилеглих будинків. Первісний комплекс під назвою “Нью-Йорк Телефон” (який розташовувався вулицями Кортленд та Бродвей, але був знесений), був спроєктований бюро “Eidlitz & McKenzie” у 1880-х та 1890-х роках. Він не лише нагадував інші групи історичних офісних будівель у цьому районі Мангеттена, а ще й зміг вийти на мережевий простір міста, побудувавши першу з серії будівель телефонної компанії, які звалися міськими гігантами.
Кульмінація телефонного зв’язку в місті
Важливим етапом у розвитку телекомунікаційного напрямку в Мангеттені стали будівлі-близнюки “Long Lines” та “Western Union” періоду 1920-х років. Споруджені вони були на Західному Бродвеї, а саме у південній частині Канал-стріт (Манхеттен). 1914-го року Американська телефонно-телеграфна компанія і “Вестерн Юніон” майже одночасно вирішують переміститись до офісів будівлі “Уолкер-Ліспенард”. В новому місці гіганти телекомунікацій змагалися за конкурентний простір, адже в місті був високий рівень конкурентоспроможності у напрямку міжміського, телеграфного та радіо-операційного зв’язку.
Незважаючи на той факт, що дві компанії мали досить зручне розміщення (вертикальне та горизонтальне розширення), вже у 1920-х років Американська телефонно-комунікаційна компанія та “Вестерн Юніон” потребували розширення вільного місця для своїх офісів. Компанії вирішили розділитися, і саме з цієї причини VGW створила нові проєкти спорудження будівель для кожної з цих корпорацій. Так, наприклад “Вестерн Юніон” розташовувалася посеред Мангеттена за адресою Гудзон-стріт, 60.
Американська телефонна і телеграфна компанія, офіс якої розміщувався у Мангеттені, де вона обслуговує абонентів міста, вирішила також розширитись. Так, згідно проєкту, компанія реконструювала вже існуючу тоді будівлю “Eidlitz & McKenzie Long Lines Building”, яка у 1932-му році перетворилася на сучасну споруду за адресою Авеню Америк, 32.
Обидві вежі: “Long Lines” та “Western Union” – є прикладом безумовної інтеграції інфраструктури та технологій Мангеттена у більш сучасний контекст. Ці споруди спочатку використовувалися для розташування з’єднаної між собою серії кабельних сховищ та пневматичних труб, що в свою чергу проходили тунелями під вулицями Мангеттена. Безпосередньо вони були центрами організації телефонного зв’язку в місті – тут розміщувалися генератори, акумулятори, розподільчі щити і антени, а також працювала багатотисячна робоча сила.
Мартін Купер демонструє свою розробку – персональний безпровідний телефон. Джерело фото: https://www.imena.ua/
Перший дзвінок з персонального безпровідного телефону в місті
Перший дзвінок з персонального безпровідного телефону у Мангеттені був здійснений 3 квітня 1973-го року, він відбувався між топ-менеджером “Motorola” Мартіном Купером (англ. мовою Martin Cooper). Це була його особиста розробка, яку Купер самостійно спроєктував. Чоловік пішов з ним на Шосту авеню, яка знаходиться у центрі Мангеттена, де він і здійснив перший дзвінок з такого девайсу. Він набрав номер компанії “Bell Laboratories” з метою познущатися з конкурентів.
Це був найперший у світі публічний дзвінок з саме безпровідного мобільного телефону. Він був зовсім не схожий на сучасний для нас телефон – пристрій був повністю ручною роботою однією людини, яка самостійно складала до тисячі деталей… Ось так і з’явився телефонний зв’язок у Мангеттені.
