Flatiron Building – дивакувата, але напрочуд фотогенічна будівля. Хмарочос Праска (інша поширена в Україні назва) розташований на розі Бродвею і П’ятої авеню, де Мангеттен ніби вирішує змінити напрям і з’являється вузький клин між вулицями. Це та сама «залізна праска», яка завдяки своїй незвичній формі стала міською знаменитістю задовго до появи мережі «Інстаграм». Її впізнають навіть ті, хто ніколи не був у Нью-Йорку: завдяки листівкам, фільмам і тому особливому статусу, який мають речі, що з часом стають символами. Що це за будівля, де вона стоїть, чим цікава і як намагається вписатись у 21 століття – розповідаємо далі на manhattan-future.com.
Що таке Flatiron Building: трохи історії
На початку 20 століття Нью-Йорк стрімко ріс угору – у буквальному сенсі. Хмарочоси ставали ознакою ділового статусу, а архітектори змагались, хто збудує вище, сміливіше й швидше. У цьому змаганні в 1902 році з’являється Flatiron Building – одна з перших висоток на сталевому каркасі, яка одразу вибилася в міські зірки. І новаторські рішення пояснюють це лише частково. Ще більше вплинули на популярність дивна, клиноподібна формі, що миттєво прилипла до людської уяви. Городяни прозвали її «праскою» – і так воно пішло.
Автором проєкту став Даніел Бернем – архітектор, який працював у стилі Beaux-Arts і вже мав репутацію людини, що мислить масштабно. Замовник – компанія Fuller Company, чия назва навіть спершу красувалась на будівлі. Але публіка вирішила по-своєму: ніякий то не Фуллер, а Флетайрон – і крапка.
Цікаво, що для свого часу конструкція була доволі сміливою: завдяки сталевому «скелету» вдалося оминути грубі опорні стіни й звести будівлю досить швидко. Усього за рік на вузькій ділянці між 22-ю та 23-ю вулицями виріс гострий, як лезо, хмарочос – 87 метрів заввишки та з 22 поверхами. Він одразу став темою для жартів, паніки (мовляв, упаде від вітру) та цікавості з боку перехожих, які збиралися на розі, щоб просто подивитись угору.
Архітектурні особливості: що робить Будинок-Праску унікальним
Flatiron Building – це той випадок, коли форма будівлі визначає її славу. Це не так, як у випадку з Англіканським кафедральним собором у Ліверпулі, коли успіх визначає стиль. Архітектура мангеттенської “Праски” – це фасад, геометрія, рішучість і вміння вписатись у ділянку, яку нормальні забудовники, можливо, просто оминули б. Саме ця незвична трикутна форма – наче клин, що розтинає міське планування – зробила Flatiron візуальною дивиною. Виглядає так, ніби будівля ось-ось перетвориться на корабель і попливе крізь натовп. Але вся ця химерність цілком обґрунтована – у межах жорсткої логіки інженерії.
Оригінальна форма та конструкція
Ділянка, на якій звели Flatiron, має кут приблизно 25 градусів – от і весь секрет її вигляду. Замість того щоб жалітись на брак простору, архітектор Бернем використав це як головну фішку. Будівля має довгий південний фасад уздовж Бродвею, короткий західний – уздовж 22-ї вулиці, і трохи довший північний – уздовж П’ятої авеню. У найвужчому місці ширина споруди – менше ніж 2 метрів.
Серцем конструкції стала сталева рама – рішення, яке на початку 1900-х дозволило робити будівлі вищими й «легшими». Завдяки цьому Flatiron міг вирости на повну висоту без масивних стін, що з’їдали площу. Кажуть, інженери спроєктували каркас так, щоб він витримував у чотири рази більше навантаження, ніж могли створити місцеві вітри. У ті часи містом ширилися жарти, що перший сильний буревій знесе ту праску, але, як бачимо, жоден не зміг.
Фасад у стилі Beaux-Arts
Якщо конструкція – це тіло, то фасад Flatiron – його вбрання. Бернем оформив будівлю в стилі Beaux-Arts: тут і симетрія, і декоративність, і класичні відсилки. Фасад умовно поділений на три частини – наче класична колона: база, стовбур і капітель. Перші поверхи оздоблені вапняком, вище – теракота з дрібними деталями, які найкраще видно з біноклем або на зум-режимі.
Кути заокруглені, вікна наче вписані в рух фасаду, й загалом будівля виглядає не гострою, а швидше «струменевою» – вона не ріже місто, а ковзає ним. Така естетика поєднує функціональне з гарним – без зайвого пафосу, але з гідністю.
Культурний вплив і значення для міста: чому про хмарочос говорять понад 100 років
Flatiron – це об’єкт із власною історією впливу на місто, уяву й культуру загалом. Уже в перші роки після відкриття вона стала улюбленицею фотографів: різкий кут, виграшне світло, простір навколо – ідеальні умови для створення світлин. Дехто вважає, що саме завдяки Flatiron почалась епоха вуличної архітектурної фотографії в Америці. Кажуть, що раніше Нью-Йорк був фотогенічним випадково, а з появою цієї праски – навмисно.
У медіа Flatiron швидко перетворився на символ міського прориву. Будівлю ставили на листівки, малювали, згадували у фільмах. Один із тогочасних критиків назвав будівлю «тим, чим Парфенон був для Афін» – можливо, трохи перегнув палицю з пафосом, але загальний настрій передав. Її запам’ятовували, описували, пародіювали – і все це ще до того, як будівля стала пам’яткою.
З часом район навколо теж почав розквітати. Flatiron District став осередком креативного бізнесу, кав’ярень і офісів для «нової економіки». Будівля перестала бути лише тлом, а натомість стала маркером стилю, навіть певною формою статусу. І все це – завдяки невеликому трикутному клаптику міської землі, на якому одного разу вирішили не економити на амбіціях.
Сьогодення і майбутнє Флетайрон Білдінг
Попри свою славу, Flatiron пережив далеко не найяскравіші часи у 21 столітті. Від офісної нерухомості тут залишилася хіба що історія: приміщення пустували, будівля стояла без постійних орендарів, а фасад потроху втрачав колишній лоск. Місто навколо змінювалось, а «праска» ніби зависла в міжчассі – занадто історична для сучасного бізнесу, але ще не пристосована до чогось нового.
У 2023 році будівлю продали з аукціону – і це стало стартом нового етапу. Нові власники оголосили, що планують перетворити Flatiron на житловий будинок із люксовими апартаментами. Це звучить ефектно, але викликає чимало запитань: як інтегрувати сучасне життя в історичні інтер’єри, як оновити інженерію, не зіпсувавши вигляду, і що робити з вузькими кутами, в які навіть ліжко не поставиш?
Проте реставрація все ж почалась. Фасад огорнули риштуванням, усередині стали робити демонтаж, а навколо будівлі були лише тиша й очікування. Частина жителів Мангеттена радіє, що Flatiron отримає нове життя (як пластик після перероблення). Інші ж почуваються та поводяться стриманіше, побоюючись, що будівля стане ще однією пересічною адресою, але вже без тієї магії, яка робила її впізнаваною впродовж понад ста років. Одне ясно: історія «праски» ще не завершилась – вона лише готується до наступного етапу.
Чому варто звернути увагу на цю споруду
Flatiron – не найвища і не найпишніша будівля Мангеттена. Вона навіть трохи незручна: тісна, гостра, з дивними кутами. Але саме завдяки цій дивакуватості вона й стала однією з найвідоміших. У місті, де хмарочоси часто змагаються в нав’язливості, Будинок-Праска бере іншим – впізнаваністю. Вона не кричить, але запам’ятовується.
Це чудовий приклад того, як обмеження можуть породити ідею. Архітектор отримав трикутну ділянку – і зробив із неї видатну пам’ятку. Сталевий каркас, фасад у стилі Beaux-Arts, розташування на «нерівному» перехресті – усе це складники унікального образу. Flatiron – це містобудівна імпровізація, яка виявилась напрочуд вдалою.
Якщо ви гуляєте Мангеттеном і шукаєте місце, де місто ніби само себе фотографує – вам сюди або в бік меморіальної архітектури. І навіть якщо ви бачили цю будівлю десятки разів на екранах, враження від спостереження наживо все одно буде іншим.
